Масштабним гала-концертом завершився ІV обласний фестиваль виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви». Прихильники творчості української поетеси зібралися 20 березня 2018 року в Палаці молоді і студентів.

Щорічно Фестиваль збирає талановиту молодь, виявляє найкращих та найобдарованіших, виступає майданчиком для творчого зростання обдарованих дітей.

Концерт учасників Фестивалю

Цього року Ліцей представляли Кравченко Аліна (8 УІФ клас) у категорії «Читці», Воблікова Анна (9 ЕПМ клас), Гагуліна Ангеліна (9 ЕПМ клас), Шеховцова Анастасія (8 ІНФ клас) – у категорії «Художники-ілюстратори».

Почесним дипломом учасника ІV обласного фестивалю виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви» у категорії «Художники-ілюстратори» було нагороджено Шеховцову Анастасію, ученицю 8 ІНФ класу за роботу «І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора...» як переможець міського етапу конкурсу.

Шеховцова Анастасія "І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора..." (картон, акрил)

Для лауреатів, учасників та гостей фестивалю організатори підготували неперевершений подарунок – у Гала-концерті фестивалю взяв участь вокальний дует заслужених артисток України Лесі та Галі Тельнюк. Лунали твори  Ліни Костенко, Тараса Шевченка, Оксани Забужко, Сергія Жадана на музику Лесі Тельнюк.

Музика та живопис як два крила сьогодні піднімали всіх глядачів до вершин поезії Ліни Костенко.

Роботи учасників Фестивалю

Впевнені, що через роки імена сьогоднішніх учасників змагання юних митців ми почуємо серед знаних авторів або художників, і нагадаємо їм, що їхня зірка вперше засвітилася на Фестивалі «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви».

Шеховцова Анастасія "І хтось до когось їде тим шляхом золотим" (картон, олія)

Роботи учасників Фестивалю

Роботи учасників Фестивалю

Роботи учасників Фестивалю

Роботи учасників Фестивалю

Подивитися інші роботи Шеховцової Анастасії можна тут.
Про Гала-концерт Фестивалю читайте тут.

Про авторські читання учасників Фестивалю читайте тут. 
Про участь Ліцеїстів у Фестивалі в 2017 р. читайте тут.

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки

Колажі автора

13 березня для учнів 8 ЕПМ класу Єжова Т. М., завідувач бібліотеки, та Михайлик О. В., вчитель історії, в рамках святкування 100-річчя Першого офіційного Державного герба України провели виховний історично-краєзнавчий захід «Геральдика: від Середньовіччя до сьогодення».

Ведучими були згадані не тільки легендарні герої, а й  реальні історичні постаті, які мали особисті емблеми.  Учні активно доповнювали, наводили приклади в історії та літературі використання прообразів геральдичних знаків: згадали, що шолом Олександра Македонського  прикрашав морський кінь – гіппокамп, а Ахіллеса – орел, що емблемою Афін була сова, а Єгипту – змія,  що орел був гербом Риму, а двоголовий орел – гербом Візантії.

Естафету знавців античної  літератури прийняв найактивніший читач, який щойно прочитав «Квентіна Дорварда» Вальтера Скотта й навів чудовий приклад важливості знання геральдики, коли на важелях долі – власне життя, з цього роману.

Єжова Т.М. розповіла про хрестові походи та лицарські турніри – дві важливі складові розвитку цієї науки.

Готуючись до заходу учні підготували цікаву та змістовну доповідь про Малий герб України, яку блискуче презентували всім учасникам.

На завершення заходу Тетяна Миколаївна запропонувала в ігровій формі згадати опис герба м. Херсон ("Герольд-візитка рідного міста" – ідея, придбана бібліотекою на VIII Міжрегіональному ярмарку інноваційних ідей «БібліоКре@тив-2017»), розповіла про відмінності адміралтейського та торгового якорів – гербових елементів, та запросила прочитати книгу Олексія Паталаха «Відлуння Великого Степу» з фонду бібліотеки ліцею.

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки

Колажі автора

Ніколи ще переліт до іншої країни не був таким швидким! Стартували учасники сьогоднішнього "авіарейсу Херсон-Стамбул" - учні 10 УІФ класу, в рожевій залі Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час заходу «Туреччина – перлина двох континентів»: зустріч «аll inclusive», в рамках проекту «Відкриєш книгу – відкриєш світ».

А вже за дві хвилини "опинилися" в Туреччині, де їх вже чекали представники бібліотечної "туристичної компанії".

Віртуальна екскурсія Стамбулом, що велично розкинувся на берегах протоки Босфор, Блакитна мечеть - «візитна картка» міста, велична "Айя-Софія", Мармурове море - найменше у світі, неповторні гірські пейзажі Каппадокії - країни дивовижних коней, - усе зачарувувало учасників "подорожі".

Разом з учнями "подорожував" і почесний гість – представник духовного управління мусульман України, імам мусульман міста Херсона та Херсонської області Мухамедов Казим,  у супроводі своїє сім’ї та представників мусульманської общини нашого міста.


Шейх Казим дуже цікаво розповів про культуру, архітектуру, традиції Туреччини.

Дивовижна, чудова країна, багата культурними надбаннями, в якій зберігаються 13 обє'ктів Світової спадщини ЮНЕСКО!

Увага і турбота до всього, навіть до стамбульських котів: для них на міських вулицях поставлені маленькі симпатичні будиночки.

Усі знають про фантастично смачні східні десерти. А учасникам заходу пощастило спробувати дивовижні турецькі солодощі: сім’я Мюждеджі - читачі бібліотеки, пригостила усіх вишуканим рахат-лукумом.

Турецький народ шанує і зберігає традиції і звичаї своїх предків. Про деякі з них розповіла Катерина Чечель, чайний майстер, господарка магазину-кафе «Чайна карта».


Вона не тільки ознайомила з турецькою чайною культурою, нюансами етикету та таємнми знаками під час чаювання, а й провела справжню турецьку чайну церемонію.


Тож зворотній переліт вдячні учасники арт-мандрів здійснили вже спілкуючись між собою, в атмосфері душевності, в якій залишився дух чайної церемонії та солодкий присмак рахат-лукума.


Дізнатися більше

Дивитися відео-репортаж

Відкритий літературний конкурс для дітей «Я зміг» - чудова можливість продемонструвати літературні здібності. Скористалася цією можливістю Фролова Яна, учениця 9 УІФ класу, яка поділилася враженнями від краси українських Карпат, розповіла про подолання власного страху висоти в нарисі "Висота", який вона надіслала для участі у творчому змаганні.

Дипломи учасникам і переможцям конкурсу було вручено під час святкового фіналу Конкурсу  в рамках проведення ІІ Південного фестивалю книги та читання «Книжковий Миколай», який відбувся в ККЗ "Ювілейний" 17 грудня. 

Яна не вперше бере участь у літературних конкурсах, демонструючи вже власний стиль і зростаючу майстерність. Побажаємо Яні натхнення та подальших творчих успіхів!

Ми дивні люди… Такі рішучі й сильні глобально, адже підкорили течії найбурхливіших річок, взяли гору над атомами, злетіли в небо… Однак кожен із нас такий слабкий перед власними маленькими страхами! Хтось боїться темряви, хтось – машин, собак чи навіть метеликів, а одна моя подруга з острахом ставиться до каштанів. Ми таки дуже дивні люди…

Я спокійно їжджу в ліфті, лягаю спати з вимкненим світлом, не лякаюся, почувши за спиною гавкіт собаки, і не тікаю зі стежки, завбачивши ящірку чи жабеня. Найбільшим моїм страхом завжди була висота. Скільки себе пам’ятаю, друга сходинка драбини – це вже занадто. Якось я ледь не впала, підіймаючись до літака, – настільки злякалася. Навіть удома, коли виходжу на балкон, не дивлюся униз, бо це ж другий поверх! Так, я, мабуть, теж дивна людина…

Одного разу ми з батьками поїхали в Карпати. Навколо були неймовірні пейзажі: скільки бачило око – усе вкрите білим-білим снігом, а далі стіною стояли височенні темно-зелені смереки. Природа нагадувала мені стареньку чорно-білу листівку, яку в дитинстві мені показала бабуся. 

Тато запропонував поїхати підйомником, щоб побачити ще чарівніші краєвиди та навіть Говерлу.

Я довго вагалася, навіть плакала, але батько наполіг. Я їхала в хиткій кабінці, заплющивши очі… Раптом почула, як захоплено зойкнула поряд мама. Машинально мої повіки кліпнули, і я побачила те, що не зможу забути ніколи… Навколо була дивовижна краса! Мені здавалося, що ми знаходимося на вершині Всесвіту, де немає нічого, крім чистого срібла снігу та повітря. Наді мною пливло небо, таке яскраво-блакитне, наче виткане з шовку. Чи думала я тоді про страх? Чи відчувала, що знаходжуся на неймовірній висоті? Ні… Усередині мене відбувалося диво…

Лише з’їхавши донизу, я зрозуміла, що мій страх висоти минув, подоланий красою природи. Це було неймовірне відчуття, яке не переказати словами. Я була сповнена сили й наснаги, адже відтоді перестала боятися. Я посміхалася батькам і світові…

У кожної людини в житті має бути той момент, коли вона долає власні ланцюги, що заважають її душі злетіти. І всі на світі одного дня зрозуміють: треба вірити у свої сили, бо ми не дивні, ми – дивовижні!

Принаймні я тепер зі свого балкону можу не лише роздивлятися горизонт, а й пошукати, де ховається моя найкраща у світі кішка.

 

Фролова Яна, 9 УІФ клас

Неможливо не впізнати стиль нашої поетеси - ліцеїстки Вікторії Кравченко. І незважаючи на те, що Вікторія зараз навчається у місті Лева, магія поезії знову нас поєднала.

Усім відомо, що музи опікуються усіма, хто прагне до прекрасного...

Читайте далі на сторінці "Золоте руно" ("Вірші ліцеїстів") 

Шановні допитливі аргонавти, не сумніваємось, що ви багато разів блукали лабіринтами, принаймні на папері, розгадуючи головоломки…

А чи знаєте ви, що слово лабіринт походить від слова Лабрис? Якщо ви завітаєте до бібліотеки ліцею, дізнаєтесь не тільки, що лабрис – це двостороння сокира, яка була широко розповсюджена в культурі догрецької мінойської цивілізації, а й про цю загадкову яскраву цивілізацію (першу відому в Європі), що отримала свою назву від імені царя Міноса, який жив у місті Кносс на острові Крит. Саме на ньому під час розкопок найчастіше зустрічаються кам’яні лабриси.

Термін Мінойська цивілізація ввів Артур Еванс - не тільки археолог, на рівні Шлімана, але й ентузіаст, який відновив деякі частини Кносського палацу й майстерно відреставрував дивовижні фрески. Вони намальовані дуже майстерно, а їхні деталі добре промальовані, згадаємо хоча б "Дельфінів", "Ігри з биком" або "Принца з ліліями".

Узагалі Крит – це застиглі в камені міфи.  Дедал, Ікар, Мінотавр, Тесей, Аріадна… Сам вітер, який грає серед колонад Кносського палацу, нашіптує міфічні оповіді...


Але поступ історії невблаганний. І ось уже Кносський палац - останнє свідоцтво існування мінойської цивілізації… Вона загинула через виверження вулкану...

Палац Кносса три рази (з інтервалом у 200 років) піддавався руйнуванню. Але його двічі відбудовували заново. Винуватець остаточного руйнування палацу - виверження вулкану Санторін. На початку був сильний землетрус, після якого мешканці острова, які перечекали стихію в безпечному місці, повернулися розчищати завали, але тут їх спіткало виверження вулкану.

Санторін - це діючий вулкан, що "прокидається" з катастрофічними наслідками раз на 20000 років. Існує теорія, що мінойці вижили. Напевно, це так. Можливо, не всі відразу повернулися відновлювати будинки і палац.

Точно про це можуть сьогодні розповісти цикади, які оглушливо скрекочуть на території палацу.

Як би хотілося розгадати цей загадковий візерунок, вишитий тонкою ниткою на полотні давньої історії.

Дорогі аргонавти, запрошуємо пройтися за цією ниткою Аріадни: прихід ахейців на Балкани (міф про Тесея (звільнення материкової Греції від політичної та економічної влади Криту) - прихід дорійців на Балкани - виверження Санторіну (що відбилося на всьому узбережжі Середземномор'я) і звільнитися від Мінотавра свого незнання ...

Рекомендуємо прочитати:

М. А. Кун "Міфи Давньої Греції".
К.І.Головацька "Крилатий кінь. Міфи Давньої Греції".
Рено М. "Тезей".
10 цивілізацій, які таємничо зникли.

3 січня виповнюється 125 років від дня народження відомого англійського письменника, "батька" жанру фентезі, професора Оксфордського університету, спеціаліста з давньої та середньовічної англійської мови  Джона Роналда Руела Толкіна. 

Толкіна вважають "батьком" сучасного жанру "фентезі" саме завдяки неймовірній популярності його творів.
 

Він створив дивовижний світ - Середзем'я, який майже  п'ятдесят років нездоланно вабить до себе мільони читачів. Нагадаємо, Середзем'я – це центральний континент у вигаданому Дж.Р.Р.Толкіним світі, де відбуваються головні події книг "Володар перснів" та "Хоббіт".

Письменник детально розробив його мешканців, флору, фауну і, авжеж, як талановитий лінгвіст, мови та діалекти кожного народу. 

Дж.Р.Р.Толкін для свого Середзем'я створив більш ніж 20 мов із різним ступенем деталізації. Талановитий письменник і філолог сконструював приблизно 15 ельфійських мов та діалектів (ельдарин, квен'я, сильдарин). Мови людей, гномів, ентів, орків використовувалися Толкіном здебільшого в іменах. Також він створив мову, якою говорив Мордор, назвавши її Чорною говіркою.

Середзем'я є основною територією вигаданого всесвіту Дж.Р.Р.Толкіна. Легендаріум Середзем'я складають кілька книжок, але основними з них є дві: "Хоббіт, або туди і назад" та трилогія "Володар перснів".

Книга виникла із дитячої казки, яку Толкін вигадав для дітей. Письменник так захопився історією, що не просто записав її, а й намалював з синами карти своєї вигаданої країни – Середзем'я.

Книга оповідає історію одного походу маленького хоббіта Більбо Беггінса у компанії 13 гномів та мага Гендальфа. Метою їхньої подорожі була гора, повна скарбів, яка колись належала гномам.

Її у них відібрав страшний дракон Смауг, з яким і доведеться зіткнутися героями для того, аби повернути своє королівство.

 

Толкін вирішив продовжити історію про Середзем'я та описати події, які відбулися у недалекому (за мірками середземних жителів) майбутньому.

Більбо Беггінс залишає своєму племіннику Фродо магічний перстень, який він знайшов (викрав у бідного Голлума, скоріше) під час свого походу з гномами…

Окрім основної сюжетною лінії у кожній книзі Толкін надає енциклопедичні відомості про Середзем'я, розповідаючи про його жителів, флору та фауну.

Ілюстрації самого Толкіна демонструють уявлення автора про світ, який він вигадав.

 

        1954-1955 - «Володар кілець» /The Lord of the Rings. Книга, ще в середині 1970-х років увійшла до числа найбільш популярних і видаваних книг у світі. Центральний твір Толкіна. Епопея, що оповідає про Середзем'я, була надрукована в 1954-1955 роках в Англії і через деякий час породила справжній толкінівський культ, який почався в США в 1960-і роки.
        1954 - «Дві фортеці» /The Two Towers
        1954 - «Братерство Кільця» /The Fellowship of the Ring
        1955 - «Повернення короля» /The Return of the King

    1949 - «Фермер Джайлс з Хема» /Farmer Giles of Ham
    1945 - «Балада про Аотру і Ітрун» /The Lay of Aotrou and Itroun
    1937 - «Хоббіт, або Туди і назад» /The Hobbit or There and Back Again- з цією книгою Толкін увійшов у літературу. Книга спочатку виникла як твір для сімейного кола - казку про хоббіта Толкін почав розповідати своїм дітям. Майже випадково потрапивши до друку, історія про пригоди хоббіта Більбо Беггінса несподівано завоювала широку популярність серед читачів різного віку. Вже в цій казці був закладений величезний міфологічний пласт. Зараз же книга відома більше як своєрідний пролог до «Володаря Кілець».
    1945 - «Лист кисті Ніггля» /Leaf by Niggle
    1925 - «Сер Гавейн і Зелений Лицар »(у співавторстві з EB Гордоном)
    1953 -« Повернення Беорхтнота, сина Беорхтхельма »/The Homecoming of Beorhtnoth Beorhthelm's Son(п'єса)
    1967 - «Дорога вдалину і вдалину поспішає» /The Road Goes Ever On(з Дональдом Суонн)
    1967 - «Коваль із Великого Вуттона» /Smith of Wootton Major
    1962 - «Пригоди Тома Бомбаділа і інші вірші з Червоної книги» /The Adventures of Tom Bombadil and Other Verses from the Red Book(цикл віршів).

Всі посмертні видання вийшли під редакцією сина письменника, Крістофера Толкіна.

    1980 - «Незакінчені сказання Нуменор і Середзем'я» /Unfinished Tales of N?menor and Middle-earth
    2009 - «Легенда про Сігурда і Гудрун» /The Legend of Sigurd and Gudrun
    2007 - «Діти Хуріна» /The Children of H?rin
    1977 - «Сильмариліон» /The Silmarillion
    1997 - «Роверандом» /The Roverandom
    1983-1996 - «Історія Середзем'я» /The History of Middle-earth.

Як не дивно, про знаменитого письменника навіть найпалкіші фанати трилогії «Володар кілець» знають небагато. Проте, його життя було насиченим і цікавим.

Біографія Джона Толкіна;

Цікаво про життя ДжонаТолкіна;

Об'єкти, названі на честь Толкіна, премії та нагороди письменника;

Читати твори Джона Толкіна;

Де можна побачити Середзем'я.

Єжова Т.М. завідувач бібліотеки

 

Это был солнечный вечер понедельника. Будучи в хорошем расположении духа, компания математиков-недоучек решила подготовиться к ВНО. Их было трое: два парня и одна девушка. Да, и еще: на подоконнике спал кот. 

Вначале всё было хорошо, и ничто не предвещало беды. Арифметические задачи были для них как пыль для моряка, и они плавно перешли к векторной алгебре. Вот тут-то и началось веселье.

— Я не понял, — осмелился сказать первый.

— Ну, смотри, это же легко, вот... 

Одиннадцатиклассник пытался объяснить младшему, но сам боялся признаться, что путает абсциссу и ординату. Внимательно посмотрев на рисунок, девушка включила режим женской логики и дала верный ответ. Посчитав, что она совершила героический подвиг, и, не выключая режим, встала за главную.

— Вперёд, решать геометрию! Может, и тут начнем с векторов? Ой, а в принципе, можешь напомнить, что это? — сказала она на полтона тише. — О, я вспомнила! Это направленный отрезок прямой, имеющий начало и конец, — уверенно протараторила она откуда-то взявшееся знание.

Не слушая даму, одиннадцатиклассник продолжил идти по списку. Девушка вот уже была готова вынести вердикт непутёвому за несоблюдение равноправия полов, но следующая задачка была как раз про бракованные сумки, так что она решила отложить вспышку гнева на потом.

— Я не знаю теории вероятности! Мы это ещё не изучали! — деловито произнесла мамзель. Десятиклассник кротко кивнул в знак согласия. 

«Зачем я пошёл на это?» — тяжело вздохнул выпускник. 

— В общем, есть такая формула: «N(a)/N», — начал он в надежде, что они знают, что такое «N» и что такое «а», — вот тут ты подставляешь... эй, ты вообще слушаешь? 

Она не слушала, а что-то вычитывала в телефоне. В одно мгновение её лицо исказилось, она швырнула на стол смартфон и недовольно сложила руки. Одиннадцатиклассник осторожно приблизился к пострадавшему, пытаясь понять причину очередной смены настроения прекрасного пола.

Оказалось, что она проспорила мобильному приложению. Найдя решения подобной задачи, она принялась тренироваться, но промахнулась с ответом.

— Там надо было округлить до сотого числа, а ты до десятичного, долбень, — наблюдая за обстановкой, объявил десятиклассник.

Миловидное лицо теперь было похоже на выражение морды злого мопса. Девушка начала размахивать руками в припадке злости. Бедняга с трудом уворачивался от разъярённой атаки. 

— Эй, эй, давайте решать логарифмы! — стремился успокоить разъярённую дамочку одиннадцатиклассник.

Утихомирившись, она смотрела за процессом с умным видом, словно что-то понимала.
«Поесть бы», — лелеяла мечты о трапезе девушка.

— Я не понимаю, как вы избавились от двойки.

— Это свойство логарифма.

— Я не знаю их свойств.

Вопросы исчерпались сами собой.

— Ладно, давайте решим производную. Вот, нужно найти а, если абсцисса точки касательной отрицательная...

Оба десятиклассника посмотрели друг на друга с недоумением. 

— Если честно, я не понимаю, — признался он девушке, шепнув на ухо.

— Я тоже. 

В этот момент в женском сознании случился перелом. Она посчитала себя глупейшим существом в этом небольшом обществе, а видя, как её сосед начинает вникать в тему выпускного класса, потихоньку сваливалась в яму депрессии. Она-то не знала, что её напарник лишь красиво играл роль типичного прилежного ученика среднеобразовательной школы. Но счастье длилось недолго, и постепенно десятиклассник сдавал обороты. 

Выпускник тщетно пытался спасти ситуацию, но видя разбитые лица его коллег по истерии, сам приуныл. 

Всё закончилось просто: девушка обхватила колени и судорожно дёргалась, десятиклассник вылетел в пространство, оставив оболочку своей души там, на Земле, а одиннадцатиклассник начал вспоминать детство и жалел, что после девятого класса не ушёл в ПТУ...

Только кот был абсолютно спокоен, вытянувшись, как вектор, у раскрытого окна.

— И что же считать началом, а что концом этого кота-вектора?.. — пульсировала мысль в разгоряченной голове девушки. — Все в мире (к)относительно…

Марина Пикуль, 11 ЕПМ класс

Сьогодні, шановні і найдопитливіші аргонавти, ви маєте можливість спостерігати Супермісяць! Настільки близько Місяць не наближався до Землі 68 років. 14 листопада 2016 року відстань до нашого супутника мінімальна - він на 35 км ближче, ніж звичайно. Якщо вам дозволить ясність неба, ви побачите Місяць на 14 відсотків більше і на 30 відсотків яскравіше, ніж звичайно.

Незабаром, у грудні, явище Супермісяця повториться, але таким яскравим воно не буде.

Нагадаємо, що Супермісяць - не науковий термін. Але в побуті так називають повний місяць, який відбувається в період перигею - точки, в якій Місяць найближче підходить до Землі, рухаючись по своїй еліптичній орбіті.

Тож, не втрачайте нагоди скористатися рідкісним явищем природи: наближення Місяця - унікальний шанс краще його розгледіти.

Ми вже спостерігали попереднє наближення Місяця 19 березня 2011 року і тоді ж повідомили про це читачів газети Академічного ліцею "Ліцей Times". 

Наводимо цю замітку повністю.

"Как же повезло любителям редких природных явлений! Ведь во время «суперлуния», как шутливо назвали ученые очередной лунный перигей, не было или почти не было облаков! Луна огромным белым шаром шествовала по темному шелку неба… Нет, не бархату, бархатное небо бывает теплыми летними ночами, а тут и мятежные облака переливались серебром лунных отблесков, и ветер гнул ветки деревьев, унося вдаль восторженные возгласы… А на следующий вечер холодный блеск лунного диска сменился на красный -  пугающий и мистический.  Правда, все это легко объясняется: Луна взошла позже, и поэтому мы ее могли наблюдать гораздо ниже над горизонтом, отсюда и оптическая иллюзия огромного размера Луны, а красная… уже начали жечь плавни… Увы!.. Однако это отдельная тема.

Мы стали свидетелями редкого явления – лунного перигея, т.е. когда Луна находится в ближайшей к Земле точке. Вспомните: Луна движется по эллиптической орбите вокруг Земли и раз в 19 лет приближается на максимально близкое расстояние. Последний раз это было в 1992 году, но тогда это явление было обрамлено парадом планет. Термин «перигей» легко запомнить, изучив этимологию слова: пери- (от гр. peri вокруг, около, возле) + гей (гр. ge Земля). А можно применить ассоциацию: перигей – Ге (гр. ge Земля) – Гея (богиня Земли в др. греческой мифологии) – Пангея (единый гигантский материк, суперконтинент, который объединял в палеозое и начале мезозоя все материки, а затем раскололся на Годвану и Лавразию, которые, в свою очередь, тоже  распались, тогда и образовались современные материки). Кстати, термин Пангея, что по-гречески означает «вся земля», придумал Альфред Вегенер (немецкий геофизик, автор теории континентального дрейфа, так называемой «теории мобилизма», изложивший ее в книге «Движение континентов» (рекомендую). Итак, цепочка: перигей – Ге – Гея – Пангея. Очень здорово выстраивать подобные ассоциативные ряды, они позволяют вспомнить любое звено цепочки, и одно из них может срезонировать с настроением – тогда берется с полки любимая книга…

На первый взгляд, такие удаленные понятия, как перигей и Пангея, ничего общего не имеют. Однако все в мире настолько взаимосвязано, что движение тех же континентов, сама жизнь на Земле очень тесно связаны с Луной. Ведь ядро Земли жидкое, а гравитационное взаимодействие между Землей, Луной и Солнцем оказывает воздействие не только на океаны. Гравитационное возмущение присутствует и в атмосфере, и в литосфере. «Твердая» земная поверхность приподнимается на 10-20 см.  К тому же Земля уже перевернулась бы вокруг своей оси, если бы не Луна. Благодаря постоянному наклону оси вращения, который и обеспечивает Луна как мощный стабилизатор, Земля стала идеальной колыбелью для жизни, которая могла свободно развиваться в течение миллионов лет стабильности от простейших форм до сложных современных систем. А если бы ось Земли вообще не имела наклона, то в экваториальных регионах царила бы невыносимая жара и погодные условия на всей планете подверглись бы радикальному изменению. Кроме того, биологическое разнообразие, сыгравшее важнейшую роль в эволюции, едва ли могло быть достигнуто в мире с более резкими перепадами температуры (Отсылаю вас к любопытной книге Кристофера Найта «Мистерия Луны»).

Даже Юпитер, казалось бы такой далекий и не влияющий на Землю. Но если бы Юпитер не находился более чем в пять раз дальше от Солнца, чем мы, высокоразвитая жизнь на Земле была бы невозможна. Эта гигантская планета выполняет функцию «ловушки» космических объектов, которые в противном случае столкнулись бы с Землей. В июле 1994 г. произошло драматическое событие, когда 21 фрагмент кометы Шумейкера-Леви-9 врезался в Юпитер со скоростью около полумиллиона километров в час, что привело к серии взрывов, площадь которых сравнима с площадью экваториального сечения Земли.

Следующее «суперлуние» можно будет наблюдать 14 ноября 2016 года, а затем – 25 ноября 2034 года. К тому времени будут, наверное, уже такие фотоаппараты, с помощью которых можно будет сфотографировать в мельчайших подробностях Океан Бурь или Море Спокойствия… А может удастся и побродить по ним, вглядываясь в далекую и родную голубизну любимой Земли?!"

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки 

Фото автора