Ознака сучасності - жвавий літературний процес. Наразі широкий спектр можливостей відкритий для молодих письменників.

Зустріч із талановитою та вже успішною літераторкою Юлією Чернієнко, нашою землячкою, відбулася в Академічному ліцеї в передсвяткові дні. Учні 9 РГФ та 10 УІФ класів підготувалися до діалогу із вже відомою та зірковою письменницею: прочитали її повість "Помста" та склали низку питань до авторки.

Для них не стало відкриттям, що Юлія в 2017 році здобула одразу дві винагороди: друге місце в Міжнародному літературному конкурсі "Крилатий лев" з повістю "Помста" - книгою про підлітковий булінг та дорослу байдужість, і перше місце в Міжнародному літературному конкурсі "Гранослов" з романом "Раби". 

Що є першопричиною булінгу? На що необхідно звернути увагу, щоб попередити булінг? Що могло б стати, образно кажучи, "щепленням" від булінгу? На ці та інші запитання Юлія дала розгорнуті відповіді. Зокрема вона зазначила, що як дитина себе відчуває, так її сприймають інші.

Ліцеїстів-філологів та журналістів цікавили поради від успішного автора щодо організації свого часу, пошуку творчого натхнення, підвищення свого рівня майстерності як літераторів. 

Юлія щиро поділилася своїми "секретами", тому що розуміє творчий пошук учнів як ніхто інший, бо декілька років тому теж навчалася в ліцеї.

Письменниця зацікавила живою розмовою й викликала інтерес до читання вже надрукованих та наступних книг. 

Вона порадила писати, писати й ще раз писати, надсилати на конкурси та у видавництва свої твори, і тоді успіх неодмінно прийде! Мрійте, працюйте - і ваше ім'я з'явиться в плеяді літературних зірок!

Фантастичні емоції, інтригуюче очікування результатів, радість перемоги, неперевершені ведучі, визнання літературних талантів - все це на святковому фіналі конкурсів "ФантФест" та "Фанбук або Читання планшетної ери". 

Урочисте нагородження переможців ІІ етапу загальноміського конкурсу «Читацькі перегони» - «Читання планшетної ери», та нагородження переможців і призерів VІ відкритого літературного конкурсу творів у жанрі фантастики та фентезі «ФантФест» відбулося 8 квітня у залі Палацу дитячої творчості.

У творчому змаганні конкурсу "ФантФест" брали  участь діти та молодь віком від 12 до 21 року з усіх куточків України: із Одеси, Кропивницького, Львова, Києва, Волинської, Миколаївської, Харківської, Полтавської, Донецької та  Херсонської областей. Прочитати твори письменників-початківців можна на сайті Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки.

Мартинова Катерина, учениця 8 ІНФ класу Херсонського академічного ліцею імені О.В.Мішукова, здобула перемогу на VІ відкритому літературному конкурсі творів у жанрі фантастики та фентезі «ФантФест» в номінації "Віртуозна динаміка твору" з оповіданням "Шостий кубик".

Ліцеїстку привітали на святковій церемонії нагородження переможців. Вона отримала не тільки диплом та подарунки, а й визнання знаних письменників міста. Зазначимо, що очолювала авторитетне журі конкурсу відома письменниця, що працює у жанрі фентезі, "Золотий автор України" Дара Корній.

Радо привітали переможницю її однокласники та вчителі. Зокрема, Годованюк О.П., вчитель зарубіжної літератури: «Вітаю Катерину Мартинову з перемогою в літературному конкурсі! Радію за обдаровану, талановиту мою ученицю, яка по-справжньому любить читати книги, а тепер уже й писати їх! Думаю, незабаром побачимо Катіну збірку оповідань!».

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки

Відкритий літературний конкурс для дітей «Я зміг» - чудова можливість продемонструвати літературні здібності. Скористалася цією можливістю Фролова Яна, учениця 9 УІФ класу, яка поділилася враженнями від краси українських Карпат, розповіла про подолання власного страху висоти в нарисі "Висота", який вона надіслала для участі у творчому змаганні.

Дипломи учасникам і переможцям конкурсу було вручено під час святкового фіналу Конкурсу  в рамках проведення ІІ Південного фестивалю книги та читання «Книжковий Миколай», який відбувся в ККЗ "Ювілейний" 17 грудня. 

Яна не вперше бере участь у літературних конкурсах, демонструючи вже власний стиль і зростаючу майстерність. Побажаємо Яні натхнення та подальших творчих успіхів!

Ми дивні люди… Такі рішучі й сильні глобально, адже підкорили течії найбурхливіших річок, взяли гору над атомами, злетіли в небо… Однак кожен із нас такий слабкий перед власними маленькими страхами! Хтось боїться темряви, хтось – машин, собак чи навіть метеликів, а одна моя подруга з острахом ставиться до каштанів. Ми таки дуже дивні люди…

Я спокійно їжджу в ліфті, лягаю спати з вимкненим світлом, не лякаюся, почувши за спиною гавкіт собаки, і не тікаю зі стежки, завбачивши ящірку чи жабеня. Найбільшим моїм страхом завжди була висота. Скільки себе пам’ятаю, друга сходинка драбини – це вже занадто. Якось я ледь не впала, підіймаючись до літака, – настільки злякалася. Навіть удома, коли виходжу на балкон, не дивлюся униз, бо це ж другий поверх! Так, я, мабуть, теж дивна людина…

Одного разу ми з батьками поїхали в Карпати. Навколо були неймовірні пейзажі: скільки бачило око – усе вкрите білим-білим снігом, а далі стіною стояли височенні темно-зелені смереки. Природа нагадувала мені стареньку чорно-білу листівку, яку в дитинстві мені показала бабуся. 

Тато запропонував поїхати підйомником, щоб побачити ще чарівніші краєвиди та навіть Говерлу.

Я довго вагалася, навіть плакала, але батько наполіг. Я їхала в хиткій кабінці, заплющивши очі… Раптом почула, як захоплено зойкнула поряд мама. Машинально мої повіки кліпнули, і я побачила те, що не зможу забути ніколи… Навколо була дивовижна краса! Мені здавалося, що ми знаходимося на вершині Всесвіту, де немає нічого, крім чистого срібла снігу та повітря. Наді мною пливло небо, таке яскраво-блакитне, наче виткане з шовку. Чи думала я тоді про страх? Чи відчувала, що знаходжуся на неймовірній висоті? Ні… Усередині мене відбувалося диво…

Лише з’їхавши донизу, я зрозуміла, що мій страх висоти минув, подоланий красою природи. Це було неймовірне відчуття, яке не переказати словами. Я була сповнена сили й наснаги, адже відтоді перестала боятися. Я посміхалася батькам і світові…

У кожної людини в житті має бути той момент, коли вона долає власні ланцюги, що заважають її душі злетіти. І всі на світі одного дня зрозуміють: треба вірити у свої сили, бо ми не дивні, ми – дивовижні!

Принаймні я тепер зі свого балкону можу не лише роздивлятися горизонт, а й пошукати, де ховається моя найкраща у світі кішка.

 

Фролова Яна, 9 УІФ клас