Шановні допитливі аргонавти, не сумніваємось, що ви багато разів блукали лабіринтами, принаймні на папері, розгадуючи головоломки…

А чи знаєте ви, що слово лабіринт походить від слова Лабрис? Якщо ви завітаєте до бібліотеки ліцею, дізнаєтесь не тільки, що лабрис – це двостороння сокира, яка була широко розповсюджена в культурі догрецької мінойської цивілізації, а й про цю загадкову яскраву цивілізацію (першу відому в Європі), що отримала свою назву від імені царя Міноса, який жив у місті Кносс на острові Крит. Саме на ньому під час розкопок найчастіше зустрічаються кам’яні лабриси.

Термін Мінойська цивілізація ввів Артур Еванс - не тільки археолог, на рівні Шлімана, але й ентузіаст, який відновив деякі частини Кносського палацу й майстерно відреставрував дивовижні фрески. Вони намальовані дуже майстерно, а їхні деталі добре промальовані, згадаємо хоча б "Дельфінів", "Ігри з биком" або "Принца з ліліями".

Узагалі Крит – це застиглі в камені міфи.  Дедал, Ікар, Мінотавр, Тесей, Аріадна… Сам вітер, який грає серед колонад Кносського палацу, нашіптує міфічні оповіді...


Але поступ історії невблаганний. І ось уже Кносський палац - останнє свідоцтво існування мінойської цивілізації… Вона загинула через виверження вулкану...

Палац Кносса три рази (з інтервалом у 200 років) піддавався руйнуванню. Але його двічі відбудовували заново. Винуватець остаточного руйнування палацу - виверження вулкану Санторін. На початку був сильний землетрус, після якого мешканці острова, які перечекали стихію в безпечному місці, повернулися розчищати завали, але тут їх спіткало виверження вулкану.

Санторін - це діючий вулкан, що "прокидається" з катастрофічними наслідками раз на 20000 років. Існує теорія, що мінойці вижили. Напевно, це так. Можливо, не всі відразу повернулися відновлювати будинки і палац.

Точно про це можуть сьогодні розповісти цикади, які оглушливо скрекочуть на території палацу.

Як би хотілося розгадати цей загадковий візерунок, вишитий тонкою ниткою на полотні давньої історії.

Дорогі аргонавти, запрошуємо пройтися за цією ниткою Аріадни: прихід ахейців на Балкани (міф про Тесея (звільнення материкової Греції від політичної та економічної влади Криту) - прихід дорійців на Балкани - виверження Санторіну (що відбилося на всьому узбережжі Середземномор'я) і звільнитися від Мінотавра свого незнання ...

Рекомендуємо прочитати:

М. А. Кун "Міфи Давньої Греції".
К.І.Головацька "Крилатий кінь. Міфи Давньої Греції".
Рено М. "Тезей".
10 цивілізацій, які таємничо зникли.

Сьогодні, шановні і найдопитливіші аргонавти, ви маєте можливість спостерігати Супермісяць! Настільки близько Місяць не наближався до Землі 68 років. 14 листопада 2016 року відстань до нашого супутника мінімальна - він на 35 км ближче, ніж звичайно. Якщо вам дозволить ясність неба, ви побачите Місяць на 14 відсотків більше і на 30 відсотків яскравіше, ніж звичайно.

Незабаром, у грудні, явище Супермісяця повториться, але таким яскравим воно не буде.

Нагадаємо, що Супермісяць - не науковий термін. Але в побуті так називають повний місяць, який відбувається в період перигею - точки, в якій Місяць найближче підходить до Землі, рухаючись по своїй еліптичній орбіті.

Тож, не втрачайте нагоди скористатися рідкісним явищем природи: наближення Місяця - унікальний шанс краще його розгледіти.

Ми вже спостерігали попереднє наближення Місяця 19 березня 2011 року і тоді ж повідомили про це читачів газети Академічного ліцею "Ліцей Times". 

Наводимо цю замітку повністю.

"Как же повезло любителям редких природных явлений! Ведь во время «суперлуния», как шутливо назвали ученые очередной лунный перигей, не было или почти не было облаков! Луна огромным белым шаром шествовала по темному шелку неба… Нет, не бархату, бархатное небо бывает теплыми летними ночами, а тут и мятежные облака переливались серебром лунных отблесков, и ветер гнул ветки деревьев, унося вдаль восторженные возгласы… А на следующий вечер холодный блеск лунного диска сменился на красный -  пугающий и мистический.  Правда, все это легко объясняется: Луна взошла позже, и поэтому мы ее могли наблюдать гораздо ниже над горизонтом, отсюда и оптическая иллюзия огромного размера Луны, а красная… уже начали жечь плавни… Увы!.. Однако это отдельная тема.

Мы стали свидетелями редкого явления – лунного перигея, т.е. когда Луна находится в ближайшей к Земле точке. Вспомните: Луна движется по эллиптической орбите вокруг Земли и раз в 19 лет приближается на максимально близкое расстояние. Последний раз это было в 1992 году, но тогда это явление было обрамлено парадом планет. Термин «перигей» легко запомнить, изучив этимологию слова: пери- (от гр. peri вокруг, около, возле) + гей (гр. ge Земля). А можно применить ассоциацию: перигей – Ге (гр. ge Земля) – Гея (богиня Земли в др. греческой мифологии) – Пангея (единый гигантский материк, суперконтинент, который объединял в палеозое и начале мезозоя все материки, а затем раскололся на Годвану и Лавразию, которые, в свою очередь, тоже  распались, тогда и образовались современные материки). Кстати, термин Пангея, что по-гречески означает «вся земля», придумал Альфред Вегенер (немецкий геофизик, автор теории континентального дрейфа, так называемой «теории мобилизма», изложивший ее в книге «Движение континентов» (рекомендую). Итак, цепочка: перигей – Ге – Гея – Пангея. Очень здорово выстраивать подобные ассоциативные ряды, они позволяют вспомнить любое звено цепочки, и одно из них может срезонировать с настроением – тогда берется с полки любимая книга…

На первый взгляд, такие удаленные понятия, как перигей и Пангея, ничего общего не имеют. Однако все в мире настолько взаимосвязано, что движение тех же континентов, сама жизнь на Земле очень тесно связаны с Луной. Ведь ядро Земли жидкое, а гравитационное взаимодействие между Землей, Луной и Солнцем оказывает воздействие не только на океаны. Гравитационное возмущение присутствует и в атмосфере, и в литосфере. «Твердая» земная поверхность приподнимается на 10-20 см.  К тому же Земля уже перевернулась бы вокруг своей оси, если бы не Луна. Благодаря постоянному наклону оси вращения, который и обеспечивает Луна как мощный стабилизатор, Земля стала идеальной колыбелью для жизни, которая могла свободно развиваться в течение миллионов лет стабильности от простейших форм до сложных современных систем. А если бы ось Земли вообще не имела наклона, то в экваториальных регионах царила бы невыносимая жара и погодные условия на всей планете подверглись бы радикальному изменению. Кроме того, биологическое разнообразие, сыгравшее важнейшую роль в эволюции, едва ли могло быть достигнуто в мире с более резкими перепадами температуры (Отсылаю вас к любопытной книге Кристофера Найта «Мистерия Луны»).

Даже Юпитер, казалось бы такой далекий и не влияющий на Землю. Но если бы Юпитер не находился более чем в пять раз дальше от Солнца, чем мы, высокоразвитая жизнь на Земле была бы невозможна. Эта гигантская планета выполняет функцию «ловушки» космических объектов, которые в противном случае столкнулись бы с Землей. В июле 1994 г. произошло драматическое событие, когда 21 фрагмент кометы Шумейкера-Леви-9 врезался в Юпитер со скоростью около полумиллиона километров в час, что привело к серии взрывов, площадь которых сравнима с площадью экваториального сечения Земли.

Следующее «суперлуние» можно будет наблюдать 14 ноября 2016 года, а затем – 25 ноября 2034 года. К тому времени будут, наверное, уже такие фотоаппараты, с помощью которых можно будет сфотографировать в мельчайших подробностях Океан Бурь или Море Спокойствия… А может удастся и побродить по ним, вглядываясь в далекую и родную голубизну любимой Земли?!"

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки 

Фото автора

Новрічна мішура, мерехтіння ялинкової гірлянди, чарівний "Лускунчик" П.І.Чайковського, очікування дива, тихо падає сніг... Найкращий час почитати цікаву книгу. 

Так і хочеться зануритися у захоплюючий сюжет або, скажімо, пірнути у твір, який дасть поживу для розуму, налаштує на роздуми, наприклад, у гарну науково-популярну книгу. 

Пропонуємо, шановні аргонавти, прочитати книгу Айзека Азімова "Генетичний код". У ній Азімов докладно розповідає  простою та зрозумілою мовою про відкриття ДНК - носія спадкових характеристик всього живого,  говорить про складні функції клітин, хромосом, білків. Книга написана у формі захоплюючої розповіді про революцію в молекулярній біології, завдяки якій людина опинилася на порозі безмежних можливостей.

По-справжньому дивовижним є те, що передбачення багатьох напрямків науки геніальним вченим-просвітником в середині минулого століття, сьогодні вже не є фантастикою, а активно розробляються вченими і втілюються у життя.

Неймовірно, що книга "Генетичний код" написана не в минулому році, а в 60-х роках минулого століття (1963 р.). Припущення автора виявилися вірними і сучасна наука досягла в них вже таких успіхів, про які автор навіть не зважився помріяти вголос.

До речі, Айзек Азімов народився у новорічні дні - 2 січня 1920 року. Азімов (його справжнє ім'я Ісаак Озімов) – письменник-фантаст, популяризатор науки, біохімік. Автор близько 500 книг, насамперед у жанрі наукової фантастики ("Я робот", "Камінь у небі", "Самі боги" тощо), та в інших жанрах: фентезі, детектив, гумор, а також науково-популярних (у самих різних областях - від астрономії і генетики до історії та літературознавства).

Айзек Азімов - справжня легенда «золотого століття» американської фантастики. Майже все своє життя він присвятив літературі: понад чотириста книг, включаючи спеціальні дослідження та науково-популярні роботи, вийшли з-під його пера. Справа, звичайно, не в кількості, є серед фантастів і більш плодовиті. Але, на відміну від більшості своїх колег, Азімов генерував оригінальні ідеї, кожна з яких була здатна породити цілий напрямок у науковій фантастиці.

З кінця п'ятдесятих років Азімов багато займався популяризацією науки. Він створив багатотомну «Енциклопедію інтелігентної людини», яка охоплює матеріал - від космології, кібернетики, хімії до історії, філософії та коментарів до Шекспіра.

У 1965 році Азімов був удостоєний спеціальної премії «Х'юго-65» за кращу фантастику усіх часів. Його стали називати «королем наукової фантастики».

Деякі терміни з його творів - robotics (робототехніка, роботика), positronic (позитронний), psychohistory (психоистория, наука про поведінку великих груп людей) - міцно увійшли в англійську та інші мови.

В англо-американській літературі Азімова разом з Артуром Кларком і Робертом Хайнлайном відносять до «Великої трійці» письменників-фантастів.

Про приголомшливу працездатность Азімова ходили легенди. На початку січня 1990 року, коли йому виповнилося 70 років, він був автором або редактором 445 книг, ще два десятки книг готувалося до друку. Важко назвати хоча б одну галузь знань, в якій би він не проявив себе.

Азімов писав не тільки художні твори, у нього є безліч праць наукового характеру: «Життя та енергія» (1962), «Біографічна енциклопедія науки і техніки» (1964), книга з еволюційної теорії «Джерела життя» (I960), «Людське тіло» (1963), «Всесвіт» (1966) та інші.

Крім досліджень в галузі точних наук - фізики, кібернетики, астрономії, математики - він не менш захоплено писав статті і в галузі гуманітарних знань - біології, географії, філософії.

Серед численних нагород Азімова варто відзначити титул «Великий майстер», який йому присудила Асоціація американських письменників-фантастів. Побратими по перу охоче віддають належне цікавим ідеям Азімова.

Більш того, виказують навіть побожне ставлення до фантаста! «Клянуся святим Айзеком...» – це фрагмент тиради темпераментного робота-письменника Зейна Горта, одного з центральних героїв повісті Фріца Лейбера "Срібні яйцеглави".

Ще більш виразно таке ставлення - в оповіданні "Ялинка для всіх" болгарина Васіла Димитрова (новорічному фантастичному жарті за Айзеком Азімовим).

Рекомендуємо прочитати також:

Айзек Азімов "Кінець вічності"

Айзек Азимов "Двухсотлетний человек"

 

 

Дивіться також:

Офіційний сайт http://www.asimovonline.com/asimov_home_page.html

Айзек Азімов (біографія, твори, статті, цитати) http://www.azimov.net.ru/llb-sa-avtor-8/

Твори Айзека Азімова http://flibusta.is/a/656?order=a

Твори Айзека Азімова http://www.e-reading.by/bookbyauthor.php?author=1363

 Felici navigatione!

 Єжова Т.М., завідувач бібліотеки