Вибір богів олімпійських - вони це читали найбільше

Кубик Рубіка - за 13 секунд, або Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу хто ти!

Автор : Татьяна Ежова
Спокійну впевненість, доброту та інтелігентність випромінює талановита ліцеїста, відмінниця Самойленко Олександра, яка навчається у 9 МПН класі, на спеціальності «Медицина»! 

У п'ятірку своїх улюблених книг Олександра включила Чарльза Діккенса, та й ще "Крамницю старожитностей" - атмосферний роман, у якому стільки світла, доброти, щемливої туги, довіри до людей, самопожертви!

Так, цей роман так добре читати зимою, біля яскраво палаючого каміну, як і його "Різдвяні повісті". Впевнена, що саме це неспішне, затишне читання
на зимових канікулах надихнуло Олександру на створення маленької акварельної казки, яку найближчим часом, сподіваюся, ми ще побачимо.

А ще Олександра за 13 секунд збирає кубик Рубіка! Це свідчить про її миттєву реакцію, блискучу комбінаторику, розвинуте логічне мислення.

А сьогодні давайте помилуємося її чудовими соняшниками і побажаємо Олександрі здійснення мрій, великого успіху та натхнення!

"Соняшники" О. Самойленко


Книги, які рекомендує прочитати Самойленко Олександра:

1. Джоан Гарріс "Шоколад";
2. Денієл Кіз  "Таємнича історія Біллі Мілліґана";
3. Енн Тайлер "Котушка синіх ниток;
4. Маркус Зузак "Книжковий злодій;
5. Чарльз Диккенс "Крамниця старожитностей".

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки

Перемога ліцеїстки – юної письменниці-фантаста

Автор : Татьяна Ежова
Урочисте нагородження переможців V відкритого літературного конкурсу для дітей та молоді у жанрі фентезі та фантастики "ФантФест" відбулося  2 квітня у Херсонській обласній бібліотеці для дітей ім. Дніпрової Чайки.


Учасниками літературного змагання стали представники не тільки Херсонської області, а й Харкова, Кропивницького, Тернополя, Києва, Шацька Волинської області.

Тому нагорода Шеховцової Анастасії, учениці 8 ІНФ класу, яка перемогла в номінації "Яскрава образність твору" з оповіданням "Кольори веселки" – це дуже вагома сходинка до її яскравого письменницького майбутнього.

Вітаємо! Так тримати!

Докладніше про урочистості та нагородження – тут

Про урочистий фінал конкурсу – тут


Прочитати твори конкурсантів можна тут



Шеховцова Анастасія
 
Кольори веселки

 
Заплющте очі.
Що ви бачите? Темрява, пустота та й годі.
Відкрийте їх.

У ту саму мить для вас відкривається цілий світ, повний кольорів та світла. Скільки дивовижного ви зможете побачити! Гори, ріки, водоспади, маленькі будиночки та великі споруди. Але найголовніше ви маєте змогу дивитися на небо, сонце та на людей.

А тепер уяви, що ця моторошна темрява переслідує тебе завжди та всюди. Коли думаєш про це, кров холоне в жилах. Таких людей звуть “сліпими”, а кольори, що наповнюють кожен наш день, для них просто слова.
…………

- Але ж, мамо! Я НЕ ХОЧУ СПАТИ ЗАРАЗ! Прочитай мені ту книгу, що мені до вподоби!
- Але ж Лінн, сонечко, але єдина казка, яку ми перечитуємо кожен вечір! Може, спробуємо ту, що я придбала на минулому тижні? - відповіла Клара, її мати.
- Ні! Я хочу про веселку та магію!
- …Гаразд, але потім ти лягаєш спати і крапка.
- Ну дооообре. - Ліннет  ще не хотіла спати, але якщо це заради книги, жертва була того варта.
Вона зручно вмостилася в ліжку, вкрилася теплою ковдрою і приготувалася поринути в магічний світ, повний чудес та світла.
………
-    Не бійся, - мовив Чаклун, - я візьму тебе в країну, де страх невідомий, а земля вкрита різнокольоровими квітами.
Маленька Принцеса підвелася, витерла сльози та посміхнулась.
Добродій взяв її за руку і стримав свою обіцянку.
“Цей світ жорстокий та повний несправедливості, але кожен з нас заслуговує на здійснення своїх бажань”.
………..
Клара дочитала останню сторінку книги і подивилася на доньку, яка тихо лежала із заплющеними очами.
-    Задрімала, напевно, - подумала Мати, але як тільки вона закрила книгу та підвелась, маленька рука схопила її спідницю.
“Мамо, але чи здійсниться…моє бажання? Чи відкриються моїм очам барви цього світу?”
Повернути зір сліпому- неможливо.
Але чи знає про це 5-річна дівчинка? Так, вона знала. Минулого візиту до лікаря вона випадково почула їх розмову:
“Нам шкода, але нема такої операції з відновлення зору. Ви повинні розуміти, що ми не чарівники, і цим все сказано”.

Ці слова повторювалися в її голові постійно. Неможливо. Вона ніколи не зможе дізнатися як виглядають речі, до яких вона доторкається, побачити небо, сонце, воду в річках або озерах… Це неможливо. Ліннет ніколи не дізнається, що таке кольори або веселка, а моторошна темрява навіки буде її єдиним супутником. Чому, за що її так покарали?! Дівчинка не хотіла приймати правду. Таку правду. Увесь біль, який вона відчувала, виливався в  сльозах. Гарячих, що котилися по її щоках. Цей світ великий, неосяжний, прекрасний, кольоровий… Такі думки робили їй гірше, але це правда, яку вона ніколи не побачить.

-    Лінн, люба, мені шкода, так шкода…, - мати з очима, що були повні сліз, міцно обійняла її. - Вибач…
Через деякий час плач дитини припинився, вона заснула.
“Ох, сонечко, якби ж існували чарівники..”- промовила Клара і невелика сумна посмішка з’явилася на її ще молодому, гарному обличчі.
.……………

”Який приємний голос…Кому він належить?”- Лінн підвелася і пішла до джерела звуку.


Подивися на небо – побачиш зірки,
Могутнього Місяця дітки вони,
А їх не злічити, як ліхтарі,
Вони вкажуть вірну дорогу тобі.
Чи чуєш ти дзвін?
То їх лункий сміх,
Як би ж я до них потрапити зміг…
Не знав би я зла, не знав би я горя,
І вибрався б я із отрутного моря,
Що в себе вбрало всі страхи мої…
Догори заберіть мене, зірочки…

Їй здалося, що чим ближче голос ставав, тим тепліше їй ставало на душі. Таке приємне відчуття… Ніби всі страхи та тягарі зникають, а приємна мелодія розноситься навколо тебе.

Раптом відбулося те, чого дівчинка не могла очікувати зовсім. Вона побачила маленьку пляму чогось сліпучого, чогось яскравого… Лінн підходила ближче, ближче, ближче, і кожен раз, промінчик збільшувався і ріс. Вона ніколи не бачила нічого, окрім темряви, а це було щось нове, щось вабливе…

Несподівано промінь став занадто яскравим, тому Ліннет заплющила очі… Наступну мить вона ніколи не забуде… Вона бачила. ВОНА БАЧИЛА! Її очам відкрився вигляд на прекрасну долину, повну речей та істот, яких вона навіть уявити не могла! А кольори… Вона могла дивитися на них та милуватися годинами… Але хоч вона і знала назви, який з них яких сказати не могла.

- Вітаю, юна леді, - незнайомець у довгому вишуканому світлому вбранні підійшов до неї, - Я Ліндель, тутешній чарівник і лікар.
- Доброго дня, пане, а що це за місце?
- Країна заповітних бажань або місце, де все можливо. Усе, що тебе оточує, створено з найдивніших та найпрекрасніших думок і мрій людей.
- Але, перепрошую, як тут опинилася Я?
- Ну, пояснити це легко, бо кожен відвідувач мав мрію. Таку, що здійснити неможливо. А ти, напевно, Ліннет, чи не так?
- Так, це я! Ви не могли б розповісти більше про цю крану ? І що це за дивні тварини?
- Це фантасти, вони отримали те, що хотіли, але заплатили певну ціну за це.
- …Зрозуміло. А це що? - Вони йшли через магічний ліс, наповнений тим, що навіть найбільшому фантазеру уявити буде дуже складно.
- Кристали мрій. Доки вони сяють, існує ця країна.
- А поки люди мріють сяють ці кристали?
- Так, - відповів Ліндель, подивився їй в очі та посміхнувся. - Але.. Як довго ти збираєшся тут знаходитися, люба?


Лінн застигла на місці. Голос чарівника, що був таким лагідним, приємним і таким заспокоюючим, став холодним і моторошним, а очі, наповнені теплом хвилину тому, стали скляними. У цю мить вона згадала все. Казку, сльози, лікарі, недосяжні мрії та.. Маму. Як вона могла забути!?

- Скільки ще я можу знаходитися тут?
- Залежить від тебе, - його постать все більше нагадувала одну із цих магічних істот, світле волосся побіліло, а очі стали більшими. - Ти можеш піти, а можеш залишитися, але за певну плату, звичайно.
- За певну плату… Яку саме?
- Ну, по-перше, ти почнеш перетворюватися на фантаста і станеш одним із мешканців цієї країни. А по-друге, ти не прокинешся в тому світі. 

Вона не могла залишитися. Через що пройшла та пройде її мати? Як тяжко їй було? Але…Бачити – це її мрія, яку вважали неможливою, і тут вона отримує все, що хотіла, але може втратити в той же час.

- Ти не маєш багато часу, адже трансформація у фантаста почнеться через годину, - нагадав Ліндель, - Тому вирішуй швидше.
- Я… Я піду додому.Він посміхнувся і подивився на небо
- Так просто? Адже ти втратиш все, ти не будеш жалкувати?
- Ні, бо я не втрачу все, адже моя мати завжди була зі мною і підтримувала мене! - сльози котилися по її щокам і, падаючи на землю, перетворювалися у кристально чисті самоцвіти, що світилися яскравіше, ніж деякі в лісі.

Рослини, які оточували її, почали розквітати та сяяти, а одна з них, розкрилася на місці, де впала її сльоза, і була ця квітка найчарівнішою з усіх. Чарівник зірвав її, посміхнувся та промовив:
-    Здається, тобі не потрібно нічого втрачати.

Ліндель дав рослину дівчинці, обійняв її та промовив останні, прощальні слова:
-    Іди, бо на тебе вже чекають….
Темрява… Невже знову, як вона розплющить очі, це буде єдиним, що вона бачитиме? Як боляче розуміти, що ти не побачиш знов ці кольори, рослини, істот, чисте блакитне небо….
- Сонечко, прокидайся! - Лагідний голос її матері заспокоював, тому вона вирішила розплющити очі та… - Я піду за покупками, люба, ти не хотіла б нічого?

- Я бачу… Мамо, я бачу!

Вона кинулась обійняти її, а сльози знов наповнювали її очі, але тепер це були сльози щастя.
А за вікном чисте блакитне небо прикрашала веселка.

Уміння бачити красу: ліцеїсти — переможці фотоконкурсу «Моя Україно!»

Автор : Татьяна Ежова
21 березня 2018 р. урочистості з нагоди нагородження переможців міського етапу Всеукраїнського заочного конкурсу робіт юних фотографів «Моя Україно!» та міського етапу обласного заочного конкурсу робіт юних фотографів «Пам’ять» зібрали усіх шанувальників мистецтва фотографії.
Свято фотоаматорів відбулося у Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці імені О. Гончара. На фотоконкурс «Моя Україно!» було представлено майже 700 світлин від 43 навчальних закладів м. Херсон.


За підсумком роботи поважного журі серед переможців міського етапу є ліцеїсти:

у старшій віковій групі:

Комарова Наталія, учениця 11 УІФ класу за фотороботу «Ніхто не знає, які в нього сили, поки їх не використає» - І місце;

Комарова Наталія, учениця 11 УІФ класу за фотороботу «Пливе човен, води повен» - ІІ місце;

Буданова Діана, учениця 11 ПНФ класу за фотороботи «З букетом без смертників», «Золоте руно» - ІІІ місце;

у середній віковій групі:

Зейналов Олександр, учень 9 ЕПМ класу за фотороботу «Вечір на морі» - І місце;

Буданова Анжеліка, учениця 9 ІНФ класу за фотороботи «Юність», «Молодята» - І місце


Професійні фотографи, члени жюрі, серед яких були і члени Національної спілки кінематографістів України, фотохудожники, заслужені працівники культури України, керівники фотоклубів і фотостудій відмітили щирість та високий художній рівень конкурсних робіт, поступове зростання майстерності авторів і побажали їм подальшої творчої самореалізації.



Вітаємо наших переможців! 

Побажаємо успіху 
нашим талановитим фотографам 
на обласному етапі! 

Подивитися роботи ліцеїстів учасників та переможців фотоконкурсу "Моя Україно!" можна тут.

Фотовиставка у залах бібліотеки
Фотовиставка у залах бібліотеки
Фотовиставка у залах бібліотеки

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки

Колажі автора



 



На крилах поезії Ліни Костенко

Автор : Татьяна Ежова

Фінал Фестивалю «Поетичний камертон Ліни Костенко-2018»

Масштабним гала-концертом завершився ІV обласний фестиваль виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви». Прихильники творчості української поетеси зібралися 20 березня 2018 року в Палаці молоді і студентів.

Щорічно Фестиваль збирає талановиту молодь, виявляє найкращих та найобдарованіших, виступає майданчиком для творчого зростання обдарованих дітей.
Концерт учасників Фестивалю
Цього року Ліцей представляли Кравченко Аліна (8 УІФ клас) у категорії «Читці», Воблікова Анна (9 ЕПМ клас), Гагуліна Ангеліна (9 ЕПМ клас), Шеховцова Анастасія (8 ІНФ клас) – у категорії «Художники-ілюстратори».

Почесним дипломом учасника ІV обласного фестивалю виконавської майстерності «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви» у категорії «Художники-ілюстратори» було нагороджено Шеховцову Анастасію, ученицю 8 ІНФ класу за роботу «І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора...» як переможець міського етапу конкурсу.

Шеховцова Анастасія "І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора..." (картон, акрил)
 

Для лауреатів, учасників та гостей фестивалю організатори підготували неперевершений подарунок – у Гала-концерті фестивалю взяв участь вокальний дует заслужених артисток України Лесі та Галі Тельнюк. Лунали твори  Ліни Костенко, Тараса Шевченка, Оксани Забужко, Сергія Жадана на музику Лесі Тельнюк.

Дует сестер Тельнюк

Музика та живопис як два крила сьогодні піднімали всіх глядачів до вершин поезії Ліни Костенко.

Роботи учасників Фестивалю

Впевнені, що через роки імена сьогоднішніх учасників змагання юних митців ми почуємо серед знаних авторів або художників, і нагадаємо їм, що їхня зірка вперше засвітилася на Фестивалі «Поетичний камертон Ліни Костенко: патріотичні лейтмотиви».

Шеховцова Анастасія "І хтось до когось їде тим шляхом золотим" (картон, олія)
Роботи учасників Фестивалю
Роботи учасників Фестивалю
Роботи учасників Фестивалю
Роботи учасників Фестивалю
Подивитися інші роботи Шеховцової Анастасії можна тут.
Про Гала-концерт Фестивалю читайте тут.
Про авторські читання учасників Фестивалю читайте тут. 
Про участь Ліцеїстів у Фестивалі в 2017 р. читайте тут.

Єжова Т.М., завідувач бібліотеки
Колажі автора

Геральдика: від Середньовіччя до сьогодення

Автор : Татьяна Ежова
13 березня для учнів 8 ЕПМ класу Єжова Т. М., завідувач бібліотеки, та Михайлик О. В., вчитель історії, в рамках святкування 100-річчя Першого офіційного Державного герба України провели виховний історично-краєзнавчий захід «Геральдика: від Середньовіччя до сьогодення».


Ведучими були згадані не тільки легендарні герої, а й  реальні історичні постаті, які мали особисті емблеми.  Учні активно доповнювали, наводили приклади в історії та літературі використання прообразів геральдичних знаків: згадали, що шолом Олександра Македонського  прикрашав морський кінь – гіппокамп, а Ахіллеса – орел, що емблемою Афін була сова, а Єгипту – змія,  що орел був гербом Риму, а двоголовий орел – гербом Візантії.


Естафету знавців античної  літератури прийняв найактивніший читач, який щойно прочитав «Квентіна Дорварда» Вальтера Скотта й навів чудовий приклад важливості знання геральдики, коли на важелях долі – власне життя, з цього роману.


Єжова Т.М. розповіла про хрестові походи та лицарські турніри – дві важливі складові розвитку цієї науки.


Готуючись до заходу учні підготували цікаву та змістовну доповідь про Малий герб України, яку блискуче презентували всім учасникам.


На завершення заходу Тетяна Миколаївна запропонувала в ігровій формі згадати опис герба м. Херсон ("Герольд-візитка рідного міста" – ідея, придбана бібліотекою на VIII Міжрегіональному ярмарку інноваційних ідей «БібліоКре@тив-2017»), розповіла про відмінності адміралтейського та торгового якорів – гербових елементів, та запросила прочитати книгу Олексія Паталаха «Відлуння Великого Степу» з фонду бібліотеки ліцею.


Єжова Т.М., завідувач бібліотеки
Колажі автора





«Туреччина – перлина двох континентів» зустрічає ліцеїстів

Автор : Татьяна Ежова

Ніколи ще переліт до іншої країни не був таким швидким! Стартували учасники сьогоднішнього "авіарейсу Херсон-Стамбул" - учні 10 УІФ класу, в рожевій залі Херсонської обласної бібліотеки для дітей імені Дніпрової Чайки під час заходу «Туреччина – перлина двох континентів»: зустріч «аll inclusive», в рамках проекту «Відкриєш книгу – відкриєш світ».

А вже за дві хвилини "опинилися" в Туреччині, де їх вже чекали представники бібліотечної "туристичної компанії".

Віртуальна екскурсія Стамбулом, що велично розкинувся на берегах протоки Босфор, Блакитна мечеть - «візитна картка» міста, велична "Айя-Софія", Мармурове море - найменше у світі, неповторні гірські пейзажі Каппадокії - країни дивовижних коней, - усе зачарувувало учасників "подорожі".


Разом з учнями "подорожував" і почесний гість – представник духовного управління мусульман України, імам мусульман міста Херсона та Херсонської області Мухамедов Казим,  у супроводі своїє сім’ї та представників мусульманської общини нашого міста.


Шейх Казим дуже цікаво розповів про культуру, архітектуру, традиції Туреччини.

Дивовижна, чудова країна, багата культурними надбаннями, в якій зберігаються 13 обє'ктів Світової спадщини ЮНЕСКО!

Увага і турбота до всього, навіть до стамбульських котів: для них на міських вулицях поставлені маленькі симпатичні будиночки.

Усі знають про фантастично смачні східні десерти. А учасникам заходу пощастило спробувати дивовижні турецькі солодощі: сім’я Мюждеджі - читачі бібліотеки, пригостила усіх вишуканим рахат-лукумом.


Турецький народ шанує і зберігає традиції і звичаї своїх предків. Про деякі з них розповіла Катерина Чечель, чайний майстер, господарка магазину-кафе «Чайна карта».


Вона не тільки ознайомила з турецькою чайною культурою, нюансами етикету та таємнми знаками під час чаювання, а й провела справжню турецьку чайну церемонію.


Тож зворотній переліт вдячні учасники арт-мандрів здійснили вже спілкуючись між собою, в атмосфері душевності, в якій залишився дух чайної церемонії та солодкий присмак рахат-лукума.


Дізнатися більше

Дивитися відео-репортаж
Єжова Т.М., завідувач бібліотеки


"Висота" - на Відкритому літературному конкурсі "Я зміг"

Автор : Татьяна Ежова
Відкритий літературний конкурс для дітей «Я зміг» - чудова можливість продемонструвати літературні здібності. Скористалася цією можливістю Фролова Яна, учениця 9 УІФ класу, яка поділилася враженнями від краси українських Карпат, розповіла про подолання власного страху висоти в нарисі "Висота", який вона надіслала для участі у творчому змаганні.

Дипломи учасникам і переможцям конкурсу було вручено під час святкового фіналу Конкурсу  в рамках проведення ІІ Південного фестивалю книги та читання «Книжковий Миколай», який відбувся в ККЗ "Ювілейний" 17 грудня. 

Яна не вперше бере участь у літературних конкурсах, демонструючи вже власний стиль і зростаючу майстерність. Побажаємо Яні натхнення та подальших творчих успіхів!

Висота

 
Ми дивні люди… Такі рішучі й сильні глобально, адже підкорили течії найбурхливіших річок, взяли гору над атомами, злетіли в небо… Однак кожен із нас такий слабкий перед власними маленькими страхами! Хтось боїться темряви, хтось – машин, собак чи навіть метеликів, а одна моя подруга з острахом ставиться до каштанів. Ми таки дуже дивні люди…

Я спокійно їжджу в ліфті, лягаю спати з вимкненим світлом, не лякаюся, почувши за спиною гавкіт собаки, і не тікаю зі стежки, завбачивши ящірку чи жабеня. Найбільшим моїм страхом завжди була висота. Скільки себе пам’ятаю, друга сходинка драбини – це вже занадто. Якось я ледь не впала, підіймаючись до літака, – настільки злякалася. Навіть удома, коли виходжу на балкон, не дивлюся униз, бо це ж другий поверх! Так, я, мабуть, теж дивна людина…

Одного разу ми з батьками поїхали в Карпати. Навколо були неймовірні пейзажі: скільки бачило око – усе вкрите білим-білим снігом, а далі стіною стояли височенні темно-зелені смереки. Природа нагадувала мені стареньку чорно-білу листівку, яку в дитинстві мені показала бабуся. 


Тато запропонував поїхати підйомником, щоб побачити ще чарівніші краєвиди та навіть Говерлу.


Я довго вагалася, навіть плакала, але батько наполіг. Я їхала в хиткій кабінці, заплющивши очі… Раптом почула, як захоплено зойкнула поряд мама. Машинально мої повіки кліпнули, і я побачила те, що не зможу забути ніколи… Навколо була дивовижна краса! Мені здавалося, що ми знаходимося на вершині Всесвіту, де немає нічого, крім чистого срібла снігу та повітря. Наді мною пливло небо, таке яскраво-блакитне, наче виткане з шовку. Чи думала я тоді про страх? Чи відчувала, що знаходжуся на неймовірній висоті? Ні… Усередині мене відбувалося диво…


Лише з’їхавши донизу, я зрозуміла, що мій страх висоти минув, подоланий красою природи. Це було неймовірне відчуття, яке не переказати словами. Я була сповнена сили й наснаги, адже відтоді перестала боятися. Я посміхалася батькам і світові…


У кожної людини в житті має бути той момент, коли вона долає власні ланцюги, що заважають її душі злетіти. І всі на світі одного дня зрозуміють: треба вірити у свої сили, бо ми не дивні, ми – дивовижні!


Принаймні я тепер зі свого балкону можу не лише роздивлятися горизонт, а й пошукати, де ховається моя найкраща у світі кішка.


 

Фролова Яна, 9 УІФ клас

Осінні барви

Автор : Татьяна Ежова
Талановиті люди бачать прекрасне за будь-якої погоди або пори року. 

Пропонуємо зануритися у барвисту осінь Ломової Єлизавети, учениці 10 ІНФ класу, англо-польської філології, постійної учасниці та переможця обласного етапу Всеукраїнського заочного конкурсу робіт юних фотографів «Моя Україно!».


Дивитись далі

Читати далі







Я знов закохалась у посмішку...

Автор : Татьяна Ежова

Вікторія Торі (Кравченко Вікторія)
Я знов закохалась у посмішку,
І знову відчула весну.
А в тім міжвеснЯному проміжку
Не знала, навіщо живу!
Стомилася жить для майбутнього,
І спати, і спати весь час!
Прокинулась раптом могутньою,
Готовою вірити… в нас.

                 /Вікторія Торі/


Неможливо не впізнати стиль нашої поетеси - ліцеїстки Вікторії Кравченко. І незважаючи на те, що Вікторія зараз навчається у місті Лева, магія поезії знову нас поєднала.
Усім відомо, що музи опікуються усіма, хто прагне до прекрасного...

Читайте далі на сторінці "Золоте руно" ("Вірші ліцеїстів") 

- Copyright © Книжкова Одіссея - Date A Live - Powered by Blogger - Designed by Johanes Djogan -